25.06.2019

Сплачувати процент у держбюджет чи отримувати відсоток з центру?

Редакция
13.09.2018

Місцеві бюджети й надалі формуються переважно з центру, тобто залежать від державного бюджету, усіх бюрократичних та політичних перепетій з його ухваленням, від апетитів чиновників центральних виконавчих органів і, звісно ж, настрою та планів 450 обранців під парламентським куполом.

Відтак зі столиці на місця йдуть трансфери у вигляді дотацій та субвенцій. Простіше кажучи – це гроші, які вдалося випросити під різними приводами у можновладців з центру. Нині в уряді намагаються упорядкувати цей процес, та принаймні зробити його більш справедливим. Тож назвали його політикою вирівнювання, адже в Україні не всі регіони однаково заможні чи бідні. Раніше центральний бюджет відбирав все з усіх областей і розподіляв між усіма порівну. Місцеві скарбниці виконували роль такого собі перевалочного пункту грошей. Вони просто фіксували кількість надходжень і віддавали їх до Києва, й гадки не маючи що з того їм повернеться. Таким чином не було стимулу заробляти більше, адже область чи район отримає стільки ж скільки і сусідня адмінодиниця, яка, приміром, не залучала інвестиції та не витрачалася на інфраструктуру. Нічого не робити було вигідніше, принаймні чиновникам, аніж вкладатися у розвиток. Тепер до держбюджету йде лише 50% надприбутків з місцевих казначейських рахунків. Тобто, якщо на території області є надприбуткове бюджетоутворююче підприємство, будь добрий поділися з сусідом, якому випало опікуватися менш доходними але потрібними справами. А завдання центральних органів влади – адмініструвати цей процес.

У свою чергу зоною прямої відповідальності розпорядників держбюджету лишаються наступні трансфери: освітня субвенція, субвенція на підготовку робітничих кадрів, медична субвенція, субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру, реверсна та базова дотації. Їх держава фінансує з тих отриманих 50% надприбутків місцевих бюджетів, зважаючи на потреби тієї чи іншої громади.

Друге джерело місцевого бюджету – закріплені доходи, передусім це податок з доходів фізичних осіб. Але його ставку, знову ж таки, затверджують нагорі.

І зрештою поки єдине повноцінне джерело, яке з»явилося у результаті нинішньої реформи децентралізації – це місцеві податки. Ставки на них встановлює місцева громада опосередковано через раду, яку вона обирає.

З 2015 року на місцях залишається:

  1. Акциз із роздрібного продажу із регульованою ставкою від 2 до 5%
  2. Податок на нерухомість від 3% від мінімальної зарплати за метр квадратний (квартири площею до 60 кв.м. та будинки до 120 кв.м податком не обкладаються)
  3. Можливість регулювати ставку оплати за землю.
  4. Транспортний податок
  5. Екологічний податок (крім податку на використання радіоактивних речовин)

Наразі до державного бюджету зараховується 20% надходжень, а до місцевих бюджетів – 80%, у тому числі до обласних бюджетів – 55%, сільських, селищних, міських бюджетів –25% та бюджету міста Києва – 80%.

  1. Єдиний податок – 100% лишається на місцях
  2. Туристичний збір
  3. Збір за паркування
  4. Плата за надання адміністративних послуг фактично в повному обсязі лишається на місцях, окрім 50% адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

 

Лише це додало до місцевих бюджетів 20%. А ресурс, яким громада може розпоряджатися для власних нагальних потреб зріс утричі. В абсолютних цифрах це майже 35 мільярдів гривень.

Та чи не головне досягнення – фінансова самостійність на місцях. Місцеві бюджети стало можливо приймати без прив»язки до загальнодержавного. Тобто області, райони, міста, села та селища знають який мінімальний ресурс матимуть на рік наперед, що дає змогу самостійно планувати видатки. Більше не потрібно чекати чим закінчаться баталії у Верховній Раді, який цьогоріч розклад у столичного політбомонду, та який порядок денний – передвиборний чи той коли треба повертати витрачене під час перегонів. Шоу звісно має тривати, але вже не у повній мірі за рахунок селянина чи робітничого з периферії.

Від дотацій та субвенцій, які все ще йдуть з центру, здебільшого залежать медицина та освіта в регіонах. Але, згідно з бюджетним кодексом, статті видатків на них є захищеними. Тобто рано чи пізно гроші дійдуть до медиків і освітян. Хоча і доводиться місцевій владі часто перекривати затримки з Києва за рахунок пригальмовування інфраструктурних проектів. Та це вже, хоча і з натяжкою, можна назвати плануванням на місцях.

Відкриті тепер для місцевих органів влади і установи банків. Наразі є можливість розміщувати муніципальні, районні, селищні кошти не лише на казначейськх рахунках, а і у банках. Що дає змогу більш оперативно керувати власними наявними коштами. До того ж таким чином можна уникнути так званого секвестру місцевого бюджету. Адже Казначейство все ще має право витратити кошти закріплені за тією чи іншою територією, на більш пріоритетні статті видатків. Пріоритет, звісно, визначає чиновник з центру. З банкірами розмова дещо інша. Також місцеві органи влади можуть за спрощеною процедурою надавати гарантії та залучати кредитні ресурси від міжнародних фінансових установ.

Є ще один, вже запроваджений інструмент, позбутися залежності від столичних видатків. Це прямі міжбюджетні відносини місцевих громад. Коли дві громади вирішують у кого цьогоріч є надлишок, а кому потрібно перекрити тимчасовий дефіцит. Таке право мають не всі. Однак об»єднані територіальні громади можуть перейти на цей рівень. Тож для малих міст, сіл та селищ є стимул об»єднуватися і формувати спроможні громади.

Редакція masinform.news

  • Чи знають депутати як живуть села ?

    • не всі, бо деякі не живуть в Україні 0%, 0 голосов
      0 голосов
      0 голосов - 0% из всех голосов
    • так, бо тримають контакт з виборцем 0%, 0 голосов
      0 голосов
      0 голосов - 0% из всех голосов
    • ні, бо далі округа не виходять 0%, 0 голосов
      0 голосов
      0 голосов - 0% из всех голосов
    Всего голосов[: 0
    21/09/2018 - 25/09/2018
    Опрос закрыт
    Архив опросов